Як це - бути генеральним директором Accountor Ukraine в умовах війни?

                   Текст та фото: Тетяна Земляна, керівник відділу Marketing & HR

Під час нашої незабутньої подорожі до Фінляндії ми вирішили поєднати приємне з корисним і поспілкуватися з генеральним директором Accountor Ukraine Гідо Веллігом. Почуття, думки, плани на майбутнє - ми дуже вдячні пану Веллігу за його щирість, відвертість, та за цікаву розмову!

- Pозкажіть нашим читачам трохи про себе та про те, як Ви стали генеральним директором Accountor Ukraine. Чи бували в Україні до цього? Які були перші враження від України та української команди?

Я працюю в Accountor тринадцять з половиною років, та завжди був залучений до міжнародної діяльності. Я часто бачився з попереднім виконавим директором Accountor Ukraine, ми обговорювали різні справи. Це продовжилося, коли Надія Кузів стала виконавчим директора українського підрозділу. В той момент, коли Тімо Матінпало, колишній генеральний директор українського офісу, мав передати комусь свої повноваження, щоб обійняти посаду генерального директора норвезького юніту, я просто спитав його: «А можна, я очолю українську команду?» І, як бачите, після певних роздумів він погодився, адже тепер я тут😊. Протягом трьох років я представляю український підрозділ на міжнародних зустрічах Групи.

До цього я ніколи не був в Україні. Я б хотів сказати, що був, але це неправда 😊 Отже, три з половиною роки тому я вперше відвідав Україну, і мав дуже позитивні враження. Це неймовірна країна з дивовижними людьми - надзвичайно стійкими та креативними, які завжди намагаються робити те, що є найкращим для компанії, для Батьківщини та для інших людей. І це команда, яку приємно очолювати.

«...на Заході приділяють меншу увагу штампам, підписам та паперовим документам, в основному все діджиталізовано. Однак, зараз відбуваються значні зміни, адже й українська команда все більше запроваджує автоматизацію та роботизацію…»

Що було для вас найбільшим викликом?

Гадаю, слово «виклик» не дуже влучне, бо несе дещо негативний відтінок. Я радше думаю, що між Нідерландами та Україною є деякі культурні відмінності, до яких мені треба було адаптуватися. Бухгалтерія в Україні значною мірою відрізняється від того, як ми ведемо облік на Заході. Ми приділяємо меншу увагу штампам, підписам та паперовим документам, в основному все діджиталізовано. Однак, зараз відбуваються значні зміни, адже й українська команда все більше запроваджує автоматизацію та роботизацію…Отже, добре, що ми можемо вчитися в одне одного робити щось інакше.

Давайте подумки повернемось у 24 лютого та перші дні після вторгнення. Якими були для Вас ці дні? Як Ви реагували, що робили? Як ця ситуація вплинула на Вас особисто та на Вашу родину?

Десь за кілька тижнів до початку війни я відчував, що це може статися. За тиждень до повтомасштабного вторгнення ми надіслали українській команді анкету, щоб запитати: «Якщо станеться найгірше й почнеться війна, що ми можемо для вас зробити, як ми можемо вам допомогти?» Я хотів бути готовим. А в середу ввечері (за день до війни) в мене була нарада з моїм керівником. Ми розмовляли дуже довго, близько двох годин,та намагались вирішити, що робити - чи закупити якісь пайки, як-от їжу та воду, чи спальні мішки тощо... Ми склали план дій та перелік покупок. Але вже вранці все змінилося. Це був останній раз, коли я вимикав звук [на телефоні - прим.ред.] за останні одинадцять місяців. Коли я прокинувся, побачив у Viber близько 80 повідомлень. По-моєму, перше було від Паші [юриста Accountor Ukraine, який незабаром приєднався до лав ЗСУ - прим.ред.]. Десь о 4 ранку він написав: «Ви це чули?» І ця фраза досі переслідує мене сьогодні.

Спочатку я подумав – може, це не так, хибна тривога, але шквал повідомлень продовжувався і продовжувався. Стало ясно, що дійсно почалась війна. Це було справді жахливо. Можна сказати, що звук телефону – одна з яскравих згадок тих часів, адже ми намагалися бути поруч з українською командою 24/7. Звичайно, мої діти, які в основному живуть зі мною, знали про всю цю жахливу ситуацію. Вони знали, що час від часу мені просто потрібно було вийти, поговорити з кимось, щось зробити, тощо.

Але це взагалі неможливо порівняти з тим, що переживає народ України. І, говорячи про народ України, я маю на увазі не лише тих, хто фізично перебуває в Україні, а українців загалом. Одна колега якийсь час була з нами в Нідерландах, але поїхала назад в Україну, пояснивши це згодом так: «Мені справді треба було повернутися, тому що, хоча я була у безпеці, я постійно хвилювався за своїх друзів, маму, рідних..». Гадаю, що це дуже сильно впливає на всіх українців, де б вони не були. Вони живуть з постійним відчуттям того, що їхній дім атакували, незалежно від того, чи вони перебувають в Україні, чи за її межами.

Що допомогло Вам впоратися зі стресом і зберегти здоровий глузд?

Мої друзі були справді чудовою підтримкою. Вони "смикали" мене, час від часу питали, як справи, і чи можуть вони щось зробити. Але, чесно кажучи, людина не так вже й багато може зробити. Я також відчуваю, що роблю недостатньо. Але я вважаю, що найбільша підтримка йде від колег та екс-колег, особливо тих, хто особисто знає наших українських працівників. Вони контактують з нами, питають, як у них та в мене справи... Це справді дуже допомагає.

- Цікаво знати, що нідерландці думають про ситуацію в Україні. Чи всі усвідомлюють, що відбувається? І чи є різниця між Вашою реакцією та реакцією суспільства?

Складне питання. Якщо відверто - гадаю, що в більшості своїй на Заході дуже підтримують Україну. І це, звичайно, дуже добре. З іншого боку, і я кажу це з глибокою повагою до всіх та кожного, зараз у світі відбувається чимало тривожних речей. Ми з моїми нідерландськими колегами та з іншими прекрасними людьми з Accountor Group знаємо українців особисто, оскільки вони є частиною родини Accountor. Тому нам простіше поставити україське питання в пріоритет і сказати: «Так, ми зробимо все можливе, щоб їм допомогти».

Однак є люди, схвильовані тим, що відбуваються на Близькому Сході, в Африці чи в Азії, є Тайвань, якому загрожує Китай... 

Таке враження, наче весь світ у повному шоці, і все йде не так, як треба. Може, це звучить надто песимістично, втім, я вірю, що надія є, і, на мою думку, дії нашого уряду доводять, що Україна має велику підтримку. Хотілося б, щоб ми могли зробити більше для того, щоб покласти край війні.

«… Що б не відбувалося довкола, вони роблять усе можливе, щоб вистояти. Це в їхній ДНК. Що б не сталося, вони намагаються знайти спосіб перемогти. І все це вони роблять з посмішкою на вустах…»

- Завдяки Вам, нідерландській команді та Головному офісу, деякі працівники з України зараз перебувають у Нідерландах. Які, на вашу думку, основні культурні відмінності між українцями та нідерландцями?

Я думаю, що українці налаштовані завжди рухатись вперед. Що б не відбувалося довкола, вони роблять усе можливе, щоб вистояти. Це в їхній ДНК. Що б не сталося, вони намагаються знайти спосіб перемогти. І все це вони роблять з посмішкою на вустах.
Нідерландці (знову ж таки – з великою повагою) інакші. Протягом десятиліть ми не мали жодних серйозних проблем. Я вважаю, що ті проблеми, які ми маємо зараз, є незначними в порівнянні з усім, що коється в світі, особливо в Україні. У нас немає голоду, нема війни. Ми відчуваємо певне відлуння війни -  дорожчає газ, енергоносії, тощо, але, на мою думку, це дрібниці. 
  Проблема в тому, що дехто думає: «О, тепер мені потрібно платити набагато більше!», хоча в Україні люди страждають щодня, і все одно кажуть, що в них все гаразд! «У нас все добре. Завила сирена, йдемо у сховище, а після цього продовжимо роботу». Я знаю, що в Нідерландах є бомбосховища, але ними не користувалися протягом десятиліть. Гадаю, нідерландці не завжди усвідомлюють, наскільки їм пощастило, що не доводиться думати про такі речі. Завжди є електрика, вода, бензин і таке інше.

«… нам потрібно дочекатись, щоб ця страшна війна скінчилась, і тоді всі ми допомогатимемо місцевому й іноземному бізнесу відбудувати Україну…»

- Звісно, зараз важко робити якісь прогнози, але, як людина бізнесу, як Ви вважаєте, чого нам чекати в майбутньому, зважаючи на війну? І чого нам очікувати після перемоги України?

Нам потрібно дочекатися, щоб ця страшна війна скінчилася, і тоді ми допомагатимемо місцевому й іноземному бізнесу відбудувати Україну. Ми багато говорили про це зустрічах Групи: що ми маємо бути з Україною не лише зараз, у погані часи, але й у кращі часи. Ми справді хочемо бути поруч, щоб підтримувати наших клієнтів – брати на себе розрахунок зарплат, податки, бухоблік тощо, щоб допомогти їм відбудувати Україну ще кращою, ніж раніше.
Останні події довели, що українці надзвичайно працьовиті за будь-яких обставин. Я навіть не думаю про те, що станеться після війни, тому що команді буде відносно легше, і, гадаю, ми вже готові до відбудови та пов'язаних процесів.

Але якщо мова йде не тільки про Accountor Ukraine, а про бізнес загалом?

Річ у тім, що війна спричинила чималі проблеми в інфраструктурі країни. Україна має великі ресурси, і я маю надію, що за підтримки західних партнерів українці зможуть отримувати більше прибутків від своїх природних ресурсів, більше успіху та більше визнання у професійних сферах. Приміром, якщо взяти українське IT-середовище: є багато речей, за які вони заслуговують на відзнаку.
Єдине, що війна має припинитися прямо зараз, бажано "на вчора", і тоді ми зможемо почати відбудову.

- Наостанок, таке питання: ви маєте вишиванку?

Так, мушу визнати – в мене їх три! Всі три замовив в Україні, ношу їх з гордістю.

- А українську їжу куштували?

Вареники?

- Так, вареники, борщ та інші страви?

Мені надзвичайно пощастило, що п'ять українських колег та члени їхніх родин зараз постійно мешкають у Нідерландах разом з деякими іншими людьми, які приїжджають на певний час і час від часу повертаються в Україну. Здається, в якийсь момент у нас було близько 20 осіб. І щоразу, коли я їх відвідую, мене запрошують на обід чи вечерю. Так що я вже  спробував багато українських страв, і всі вони були дуже смачні. Не пригадую чогось, що б мені не сподобалося. Щоразу, коли я приходжу до них, я пробую щось цікавеньке 😊.

Ми могли б ще довго говорити, але наш графік був щільним, тому в якийсь момент ми мусили закінчити нашу бесіду. Велика подяка пану Гідо Веллігу за відкритість, щирість, чесність та за цікаві бізнес-інсайти!

Цим інтерв'ю ми розпочинаємо цикл розмов з працівниками Accountor Ukraine. Незабаром - продовження😉. Тому слідкуйте за нашими останніми статтями та новинами!