Стягнення дебіторської заборгованості
Ведення бізнесу в Україні передбачає свої виклики та ризики Одним із таких ризиків є невиконання контрагентом своїх зобов’язань. Зокрема, затримка або ж взагалі відсутність оплати за договором. В такому випадку підприємці змушені звертатись до процедури стягнення дебіторської заборгованості.
Стягнення може складатись із наступних етапів:
- Перевірка та аналіз майнового стану боржника
- Досудове врегулювання
- Судовий розгляд
- Примусове стягнення
Пропонуємо розглянути, з чого складається кожен із вказаних етапів, і чи обов’язково для отримання коштів проходити кожен із них.
Перевірка та аналіз майнового стану боржника
Для отримання заборгованості важливим кроком є збір та аналіз інформації про боржника. Про його платоспроможність може свідчити ряд чинників, таких як наявність/відсутність судових або виконавчих проваджень, транспортних засобів, приналежність до санкційних списків. Це невичерпний перелік того, що аналізуватиме фахівець, для того щоб обрати найефективнішу стратегію.
Досудове врегулювання
В ситуації, коли черговий дзвінок або електронний лист не призвів до оплати, не варто спішити із позовом до суду. Часто, для отримання оплати достатньо звернутись до засобів досудового врегулювання спору. Такими може бути як направлення офіційного листа-вимоги, так і досудової претензії.
Їхня основна відмінність полягає у обсязі. В листі-вимозі достатньо зазначити суть звернення та суму заборгованості, яку повинен сплатити боржник. Досудова претензія, окрім зазначеного, включатиме також перелік санкцій, які можуть бути застосовані до боржника за несвоєчасну оплату, та їхній детальний розрахунок.
При цьому, відповідальність може бути, як спеціально визначеною умовами договору, так і загальною, згідно Закону. До прикладу, стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, 3% річних можуть бути нараховані на суму заборгованості незалежно від того, чи передбачена договором відповідальність за прострочення оплати.
На сьогодні законодавством не визначений обов’язок досудового врегулювання спору. Отже, якщо договором не передбачено інше, кредитор може звернутись для захисту своїх порушених прав одразу до суду. Однак, застосування методів досудового врегулювання може суттєво скоротити час та витрати, яких не уникнути у випадку звернення до суду.
Судовий розгляд
Якщо перевірка та аналіз боржника свідчать про необхідність швидкого реагування, або ж засобами досудового врегулювання не вдалось спонукати боржника здійснити оплату, необхідним є звернення до суду.
Звернення включає дослідження всіх документів, які підтверджують наявність заборгованості та відсутність її погашення, написання та подачу позовної заяви, а в окремих випадках і застосування заходів забезпечення позову.
Розгляд справи судом передбачає не лише вивчення документів, а й участь у судових засіданнях. Сучасні технології дозволять приймати участь у розгляді справи оффлайн у залі судових засідань, а також онлайн за допомогою єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд». Судовий процес поділяється на стадії підготовчого провадження та розгляду справи по суті, а також передбачає можливість використання сторонами своїх процесуальних прав та виконання обов’язків. Тому таким важливим є супровід справи фахового представника. Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в cудах апеляційної та касаційної інстанцій. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Примусове стягнення
Разом з цим наявність судового рішення винесене на користь кредитора ще не є підставою для початку процедури примусового стягнення. Згідно ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Для початку процедури стягнення необхідно звернутись до компетентних органів. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та на приватних виконавців.
За результатом пред’явлення наказу до примусового виконання, виконавець відкриває виконавче провадження, в рамках якого можуть бути застосовані зокрема, але не виключно, такі заходи як звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права) та корпоративні права.
Підсумовуючи зазначимо, що стягнення дебіторської заборгованості може складатись із кількох етапів та передбачає застосування різних правових інструментів. Саме тому, звернення за допомогою до кваліфікованих спеціалістів може значною мірою скоротити витраченені Вами час та ресурси.
